Історії з бабусиної скрині: макогон та макітра
Символом родини має бути щось надзвичайно цінне. Ця цінність має визначатися не лише чимось матеріальним, а й духовним, тими дорогоцінними спогадами та традиціями, які увібрала в себе ця річ. І в нашої родини, сину, теж є такий символ...
Саме так пояснила значення символу матуся. Одного разу мені, хлопцю Максиму, якому вже виповнилось 9 років, стало цікаво дізнатися про ту річ, що є символом нашої родини. Ну і недовго думаючи, за усіма відповідями я пішов, звісно, до мами. В її очах я побачив радість і зрозумів, що моє питання їй дуже сподобалось.
Як я і думав, у нашої родини теж є символ, їх навіть два. І це ніщо інше, як макогін та макітра. Так, я теж був здивований, однак після історії матусі все стало на свої місця. Спочатку мені пояснили, що це взагалі таке. Як виявилось, макогін – це заокруглений дерев’яний стрижень, який призначений для того, аби м’яти мак. Про його призначення зрозуміло з назви. А макітрою називають глиняний горщик, який призначений для приготування маку.
Але важливішою є історія нашої сім’ї, пов’язана з цими символами. Мама розповіла, що саме з макогоном і макітрою переплелися спогади її дитинства та традиції нашої сім’ї.
Кожного року 14 серпня на свято Маковія відбувалося справжнє родинне свято. Вранці старший член сім’ї мав почесне право зім’яти мак у макітрі для шуликів. Як мені пояснила мама, шулики є обов’язковою стравою на Маковія, і готуються вони з маку, коржів, води та меду. Так от, коли дідусь перетирав мак макогоном, усі діти збігалися спробувати його, не дочекавшись приготування самої страви. Мамина бабуся випікала смачні коржі для шуликів, які вся родина куштувала з неймовірним задоволенням.
Коли матуся вже розповіла мені цю історію, я побачив на її очах сльози. Після цього стало зрозуміло, яким зворушливим для неї є це свято, і наскільки ці символи є важливими для нас. Це те, що об’єднує нашу родину спільними спогадами.
Але мені хочеться, щоб це були не лише спогади. А тому я попросив маму, щоб на Маковія ми теж пекли коржі і товкли мак у цій макітрі саме цим макогоном – нашими символами, що пройшли крізь роки.
Потерта макітра,старий макогін,
Неначе минулого чується дзвін,
Немовби говорять мені – не забудь,
Та вірним нащадком для пращурів будь!!!
У нашій родині традиція є,
Що кожному сил у житті надає,
Ці речі не з глини,злюбові й добра,
Щоб наша родина з майбутнім була!!!
Колись макогоном цим м'яв прадід мак,
Старався,пітнів,не робив абияк,
Прабабця моя випікала коржі,
З молитвою Богу,з любов'ю в душі.
А потім всі їли смачні шулики,
Традицію цю збережем на віки,
Бабуся тепер з дідусем їх готує,
Бо батьківські звичаї гідно шанує!
Я теж у село на це свято приїду,
До рідних і любих бабусі і діда,
І разом із дідом візьму макогін,
Та м'ятиму мак,щоб лунав гучно дзвін!
Бабуся пектиме смачненькі коржі
З любов'ю у серці,з тремтінням в душі!!!
Нарешті до столу сідає сім'я,
Й молитву до Бога разом промовля!
Автор тексту та вірша Войтенко Максим
А ми нагадуємо, що ви можете надсилати історії про цікаві сімейні традиції та спогади своєї родини на пошту nastasijatkachenko@gmail.com з позначкою «бабусина скриня».