Феномен мисткині-урбаністки
24 серпня 2022 року виповнюється 85 років від дня народження української письменниці Ніни Бічуї. Талант справжнього майстра художньої прози засвідчує чималий творчий доробок мисткині. Він вміщує книги для дітей та підлітків, переклади п’єс для дітей, численні збірки оповідань та повістей, новели, притчі, низку літературно-драматичних композицій, літературно-критичні статті та есеї.
Основне місце у творчості Ніни Бічуї посідає життя сучасного міста. Прикметними рисами творів письменниці є високохудожність, актуальність, читабельність. Вона пише вишукано і просто водночас. А ключовий орієнтир прозаїка – загальнолюдські цінності, морально-етичний кодекс.
Література вабила майбутню письменницю змалку: багато читала, почала писати. У п’ять років мама навчила Ніну відразу двох абеток: кирилиці й латини. А першою прочитаною книгою в дитинстві стала книга «Принц і злидар» Марка Твена. «Читати навчила мене мама, вона ж потім читала кожен написаний мною рядок. Хто зна, якби вона того не читала, – я б не писала», – згадує письменниця.
Цікаво те, що Ніна Леонідівна не мала на меті стати літераторкою. За її словами, «писання почалося з любові до читання. Коли багато читаєш, то хочеться і своє сказати». Тож, у десятому класі дівчина надрукувала свого першого вірша в обласній молодіжній газеті. З гонорару купила першу в житті авторучку. З того й пішло. Працювала натхненно, наполегливо, і невдовзі «Літературна Україна» опублікувала її оповідання «Славко». З’являються нові оповідання й новели в пресі. А 1967 року у київському видавництві «Веселка» побачила світ перша книжка оповідань письменниці «Канікули у Світлогорську».
Відтоді Ніна Бічуя пише переважно для дітей або про дітей у книжках для дорослих читачів. З-під її пера вийшли повісті «Шпага Славка Беркути» (1968), «Звичайний шкільний тиждень» (1973).
Улюбленою для письменниці є історична тематика (збірка новел «Дрогобицький звіздар», історична новела «Буєсть Митусина», книга «Великі королівські лови»).
Примітно те, що найбільше у власному творчому доробку авторка цінує збірку новел, оповідань «Дрогобицький звіздар» та повість «Шпага Славка Беркути». Окремі твори літераторки перекладено болгарською, польською, казахською, литовською, німецькою та угорською мовами і видано окремими книжками.
Ніна Бічуя – лауреат премії ім. Б. Лепкого (2005, за книгу «Землі Роменські»). Також вона має честь носити Орден Усмішки (2007). Це міжнародна літературна нагорода, яку присуджують діти. Свого часу кавалерами цього ордена стали Іван Павло II, Далай лама, Мати Тереза, шведська письменниця Астрід Ліндгрен.
Ніна Бічуя увійшла в українську літературу на початку шістдесятих років минулого століття, утім її твори з цікавістю читають і нині. Мешкає Ніна Леонідівна Бічуя у Львові.
