Тонкий лірик, проникливий мислитель, уроджений інтелігент
Юрій Яновський, поет, прозаїк, драматург і журналіст, редактор і сценарист Всеукраїнського фотокіноуправління, художній керівник Одеської кінофабрики, народився 120 років тому – 27 серпня 1902 року в селі Майєрове (тепер Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області). Рід Яновських сягає XVI ст. та має одне походження з дворянським родом Гоголів-Яновських.
Освіту він здобув у Кіровоградській реальній школі, яку свого часу закінчували М. Садовський, П. Саксаганський, Г. Юра, Є. Маланюк, В. Винниченко.
Юрій Яновський мріяв бути морським інженером, будувати кораблі і пароплави, тож два роки провчився у Києві на електромеханічному факультеті Політехнічного інституту. Вчився разом із майбутнім конструктором ракет Сергієм Корольовим. Жив у дуже скрутних обставинах, не мав навіть необхідних речей: «Я входив у життя в драних австрійських черевиках, у котрих взимку бувало повно снігу, міцно затиснувши олівець у руці, широко розплющивши очі на всі чуда світу, котрі малювала мені моя дурна уява». Через матеріальні труднощі так і не закінчив інститут.
Перший вірш «Море», надрукований 1 травня 1922 року в газеті «Пролетарська правда» за підписом Георгій Ней, відзначив відомий київський поет, завідувач літературної частини журналу «Більшовик» Михайло Семенко. Саме він і залучив молодого поета до літератури, у 1924 р. Юрій почав працювати позаштатним кореспондентом газети «Більшовик», де згодом друкувалися і його вірші та нариси.
Переїхавши до Харкова, Яновський потрапив у вир літературно-мистецького життя, познайомився з В. Елланом-Блакитним, О. Вишнею, П. Тичиною, М. Кулішем та О. Довженком. У 1925 р. з’являється перша книжка романтичних оповідань Ю. Яновського «Мамутові бивні».
У 1925 році в Одесі молодий письменник влаштувався на посаду головного редактора Одеської кіностудії. Непростий одеський період його біографії був дуже насиченим. За рік перебування Яновського на посаді художнього редактора кіностудія випустила 17 фільмів.
Згодом з-під пера письменника виходить збірка оповідань «Кров землі», збірка поезій «Прекрасна Ут» (Україна трудова), роман «Майстер корабля».
Після появи у 1935 р. роману «Вершники» письменник став досить відомим, це врятувало його від репресій, яким піддалися інші літератори.
Під час німецько-радянської війни Яновський був редактором журналу «Українська література» і військовим кореспондентом. У 1946 році брав участь у Нюрнберзькому судовому процесі. А через рік його звільнили з посади за «націоналізм, міщансько-обивательські погляди, аполітичність, друк помилкових і порочних творів». Проте письменник знаходить у собі сили, пише цикл «Київські оповідання», за який отримує Державну премію СРСР.
Помер Юрій Іванович 25 лютого 1954 року, похований на Байковому цвинтарі.
Письменник залишив велику спадщину: 70 новел та оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публіцистика. Кращі з творів перекладені багатьма мовами та опубліковані в Болгарії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Франції тощо.
