Український соловейко
«Я прийшов на цю землю, щоб співати.
І хочу, щоби часточка мого серця передалась і вам».
Анатолій Солов'яненко — кожен в Україні знає це ім’я, яке асоціюється з високою виконавською культурою, образами улюблених опер, із романсами і народними піснями, з прекрасним голосом, який звучав на всіх континентах, у країнах Заходу і Сходу, Америки і Австралії, на оперних і концертних сценах, на стадіонах і площах. Найкращий тенор у світі.
25 вересня виповнюється 90 років від дня народження Анатолія Борисовича Солов’яненка.
Анатолій Солов’яненко народився в шахтарській сім’ї. Його батьки виступали в аматорських виставах і змалку Анатолій брав участь у художній самодіяльності, співав дискантом. Після закінчення середньої школи вступив до Донецького політехнічного інституту, де закінчив аспірантуру і працював викладачем на кафедрі інженерної геометрії. Всі ці роки удосконалював вокальне мистецтво у заслуженого артиста УРСР, видатного співака-тенора Олександра Коробейченка. Проходив стажування в театрі Ла Скала (Мілан, Італія).
З 1965 року Анатолій Солов’яненко соліст Київського театру опери і балету, де за 28 років роботи виконав понад 20 партій в операх українських та зарубіжних композиторів, записав 18 грамплатівок, але всесвітню славу йому принесла концертна діяльність — співак був неперевершеним виконавцем романсів і пісень на вірші Т. Шевченка. У 1970 році А. Солов’яненку було присвоєно звання народного артиста УРСР, а у 2008 році присвоєно звання Герой України ( посмертно).
В 90-х роках А. Солов’яненко залишив оперну сцену й до кінця своїх днів займався винятково концертною діяльністю в Україні та за кордоном. Серед найкращих партій: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Шарля Гуно), Альфред («Травіата» Дж. Верді), Надір («Шукачі перлин» Ж. Бізе), Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов’яненком партії герцога в «Ріголетто» Дж. Верді було найкращим — вершиною майстерності.
Співак вільно володів італійською мовою. Такі видатні майстри оперної сцени, як Пласідо Домінґо і Лучано Паваротті високо оцінили майстерність українського соловейка.
А ще неперевершений виконавець українських народних пісень мріяв здійснити гастрольне турне Україною під назвою «Золоті голоси слов’янських народів». І він неодмінно втілив би заповітну мрію, якби 29 липня 1999 року навіки не спинилося його натхненне полум’яне серце.
І справді, все життя Солов’яненко присвятив удосконаленню свого співочого таланту. Майстер здобув численні нагороди, Театр опери та балету в Донецьку названо на його честь. Та все життя Анатолій Солов’яненко залишався навдивовиж простою людиною.
Молодим виконавцям Анатолій Солов’яненко заповідав: «На мій погляд, співак повинен виходити на сцену не для того, щоб показати себе, а для того, щоб розкрити слухачам образний, емоційний світ композитора. Свій голос, інтелект, темперамент необхідно витрачати на те, щоб слухач, забувши про все, пережив разом із композитором захоплення коханням і біль втрати, щоб він відчув трепет пізнання світу і солодку гіркоту сліз очищення...».
Людина живе доти — доки про неї пам’ятають. Анатолій Борисович живе і буде жити в наших серцях. Його любов до України квітне в його піснях і надихає нас, і допомагає світові зрозуміти всю красу рідної України, талант і нездоланну силу її волелюбного співучого народу.
