Бабин Яр – скорботна пам’ять народу
29-30 вересня 1941 року у Києві в урочищі Бабин Яр відбулася одна із найкривавіших подій Другої світової війни – масові розстріли безвинних людей. Ця київська місцина стала мовчазним свідком злочину нацистської Німеччини та всесвітнім символом Голокосту.
28 вересня 1941 року, після окупації Києва німецькими військами, у місті з’явилися оголошення з наказом усім євреям зібратися зранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ. «Дорога смерті», якою пройшли десятки тисяч людей 29 вересня, простягалася від Лук’янівської площі вулицею Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища. Там людей повністю роздягали, забирали усі речі та змушували спускатися у яри, де розстрілювали просто за належність до іншої нації. За два дні загинули 33771 чоловік, про що було зазначено у донесенні німецькому командуванню.
Розстріли 29 і 30 вересня не були останніми. У Бабиному Яру гинули люди аж до 4 листопада 1943 року, доки місто не звільнили від нацистів. Хоча розстріли були вже не такими масовими, але проводилися постійно. Жертвами виявилися не тільки євреї, а й роми, сінті, пацієнти психіатричних лікарень, українські націоналісти, військовополонені, партизани, моряки та звичайні українці, які не підкорилися фашистському режиму. Усього в Бабиному Яру загинуло понад 100 тисяч чоловік.
На території, де відбулися масові розстріли, на честь загиблих відкрито Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр». Минулого року гаслом Дня пам’яті жертв Бабиного Яру було «Ніколи знову!». Але, на превеликий жаль, сьогодні трагедія повторюється. 1 березня 2022 року під час повномасштабного вторгнення росії на територію України було нанесено ракетний удар по Бабиному Яру. Рашисти хотіли знешкодити київську телевежу, яка знаходиться поряд. У результаті обстрілу загинуло 5 мирних мешканців, серед яких була дитина, та завдано величезного морального удару тим, хто зберігав пам'ять та шану до загиблих.
Та страшніше обстрілу телевежі – масові захоронення мирних мешканців українських міст та містечок. У братських могилах після деокупації було виявлено тіла сотні закатованих та вбитих російськими військовими безвинних українських громадян. Ніхто навіть не уявляв, що таке може відбуватися у ХХІ столітті.
Вшануймо сьогодні пам'ять невинно вбитих не тільки під час Другої світової війни, а й під час сучасної – російсько-української.
