Буковинський жайворонок
Минає 185 річниця від дня народження видатного буковинського композитора, поета, письменника, художника, диригента, фольклориста, педагога та громадського діяча, православного священника Сидіра Івановича Воробкевича (1836 – 1903).
Майбутній митець народився 5 травня 1836 року в Чернівцях у родині священника. Він рано втратив батьків, а тому виховувався дідусем і бабусею у містечку Кіцмань. Саме вони прищепили хлопцеві любов до рідного краю, до української пісні, до творчості. Під час літніх канікул талановитий юнак мандрував по селах, збираючи та записуючи на ноти українські, румунські, молдавські народні мелодії, писав пісні на власні тексти. Після чотирикласної німецької школи у Кіцмані Сидір закінчив гімназію і духовну семінарію у Чернівцях, ставши сільським священником. Тоді ж почав писати власні поезії. Вперше його твір опублікували в 1863 році у збірці «Галичанин» під назвою «Думки з Буковини». Свої твори він часто підписував псевдонімами Данило Млака, Морозенко, Демко Маковейчик, Семен Хрін, Сирота з Буковини та ін. У такий спосіб митець відстоював за собою право писати, творити рідною мовою, уникаючи переслідувань церковної і державної влади.
1867 року Сидір Воробкевич стає учителем хорового співу в духовній семінарії. Усвідомлюючи недостатній рівень своєї музичної освіти, він їде в липні 1868-го у Віденську консерваторію. Трирічний курс навчання він засвоює за шість місяців та повертається до Чернівців, отримавши диплом регента та викладача співу. Воробкевич викладає музику студентській молоді, розгортає активну літературну та громадську діяльність.
У його доробку понад 400 творів для хору, вокальні твори на слова Т. Шевченка, М. Шашкевича, Ю. Федьковича, І. Франка, М. Емінеску, 250 – на власні тексти. Деякі з пісенних творів Сидіра Івановича стали народними через свою яскраву близьку до фольклорної мелодику. Виступаючи одночасно як композитор і письменник, створює чимало віршів, пісень для дітей. Його надзвичайно популярна у певний час пісня-вірш «Мово рідна», після проголошення Незалежності України повернулася на сторінки дитячих книжок.
«Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,
Той у грудях не серденько, але камінь має.»
Понад 30 років композитор працював як диригент з різними хоровими колективами Буковини, створював своєрідні хорові в’язанки «кводлібети» з українських народних пісень. У них він об’єднував пісні різних регіонів, прагнучи у такий спосіб втілити в життя ідею єднання всіх українців.
За життя письменника видано першу збірку віршів «Над Прутом» (1901) за участю Івана Франка, але його спадщина хорових творів та духовної музики тривалий час залишалася у рукописах не дослідженою. За словами І. Франка, Сидір Воробкевич був одним з «перших жайворонків нової весни нашого народного відродження».
Дізнатися більше про С.І. Воробкевича можна, переглянувши випуск 7 проєкту «Музоманія», та безпосередньо у відділі мистецтв.