"СЕРПАНОК" У СЛОВАЧЧИНІ

      Зразковий ансамбль танцю "Серпанок" Центру творчості дітей та юнацтва Галичини нещодавно повернувся зі Словаччини, де перебував на запрошення голови Європейського конгресу українців п. Левка Довговича. Своїми враженнями від подорожі поділилася з нами супроводжуюча делегацію, зав. відділом стратегії розвитку, комунікації та міжнародних зв'язків ЦТДЮГ п. Оксана Москва.

      "Засніжений шлях довжиною 300км. виявився романтичним і цікавим. Автобус мчав у бік Ужгорода. Подих гір, сповнений одвічної чистоти, здавалося, передавався і нам. Закам'янілі гори-господарі провадили нас щоразу ближче до кордону. Снігова крига віддзеркалювала полуденне сонце. Ось ми подолали перевал, словацька сторона Карпат зустрічала нас похмурою погодою. Річка, яка супроводжувала нас дорогою, бігла навипередки з трасою. Звідусіль оточені горами, ми відчували перевагу всемогутньої природи. Так мандрувала делегація зі Львова, яку запросила родина Довговичів на Святкування Старого Нового року у Словаччині. Українську делегацію представляв Зразковий ансамбль "Серпанок" Школи народного танцю ЦТДЮГ (керівник, головний балетмейстер - засл. працівник культури України, відмінник освіти України В. Вартовник), а також педагоги, оркестр ансамблю та представники адміністрації ЦТДЮГ.
      17 січня - урочистий день для української громади м. Кошиці. Тут щороку проводять бал "Маланчин вечір". Акцент ставиться на український національний колорит. Кульки, прикраси зали і серветки на столах - синьо-жовтого кольору. Стіл із дванадцятьма стравами, обов'язковими для Святої вечері. Зал розрахований приблизно на 600 місць. Сюди статечно сходилися поважні гості. У фойє гостей зустрічав квартет скрипалів. Звучали мелодії українських колядок. І усе це створювало відчуття родинного свята - затишного, теплого... Бал відкрився переспівом дзвонів. Усі присутні по тому колядували. Ведучі привітали гостей вечірки - пріматора (міського голову), старостів країв міста, підприємців, а також представників Угорщини, Чехії і Греції (країн, у яких є впливова українська діаспора). Був присутній також голова Державного комітету України у справах національностей і міграції п.Геннадій Москаль.
      Із привітанням до гостей звернувся чи не основний "винуватець" балу Левко Довгович зі своєю дружиною. Він підтримує українців, розкиданих по Європі, займаючи посаду голови Конгресу украінців-русинів у Європі. Концертну програму відкрив український мішаний хор "Карпати". Справжньою сенсацією для гостей балу став виступ Зразкового ансамблю танцю "Серпанок" (ЦТДЮГ). Швидкий, веселий "Танець гуцулят" враз "розбудив" вельмишановне товариство. Український "Гопак" у виконанні львів'ян змусив присутніх аплодувати стоячи. Це були оплески не лише виконавській майстерності, але й висока оцінка тієї миротворчої місії, виконати яку за певних обставин під силу лише дітям. По закінченні виступів діти запросили гостей до танцю - на вальс, що є обов'язковим атрибутом цього свята.
      18 січня колектив зі Львова концертував у великій залі Jumba Centrum м.Кошиці. До програми увійшло 12 танців, число яких символізувало кількість страв другої Святої вечері (Йордану), яку у Словаччині називають Бабин вечір. Серед глядачів були не лише представники української діаспори, а й словацької та угорської. На початку ведучі представили оркестр ансамблю "Серпанок" (керівник - В.Матійчук). Музиканти створювали глядачам святковий настрій упродовж усього вечора. Сам концерт складався з двох відділень. У першому - виступав уже згадуваний нами мішаний хор "Карпати". Глядачі, звичайно ж, із нетерпінням чекали "Серпанок". Складалося враження, що наші діти уже давно є улюбленцями словацької публіки. Оченята дітей світилися від гордості за свою країну, її мистецтво... Заключним моментом цього вечора стало вручення керівникові Школи народного танцю ЦТДЮГ та керівникові ансамблю "Серпанок" п. Валентині Вартовник спеціальної гра-моти-подяки від міського уряду м.Кошиці.
      Подорож продовжилася 19 січня концертом у м.Пряшеві - давньому культурному осередку українців-русинів. Концерт відбувався у Головному театрі міста. Серед глядачів - представники місцевої інтелігенції, а серед гостей - пріматор м. Пряшева, генеральний консул України у Словацькій Республіці п.Інна Огнівець і, звичайно ж, родина Довговичів, яка супроводжувала українську делегацію повсюди. Святкування відбувалося у приміщенні Головного театру Пряшева, який вперше був відкритий після реставрації. Для нас, гостей зі Львова, своїм плануванням та витонченістю він чимось нагадував Львівську оперу. Концерт мав величезний успіх, про що свідчили слова вдячності організаторів.
      Три дні нашого візиту до Словаччини підходили до завершення і можна було збиратися додому. Але несподівано за кілька годин до від'їзду ми отримали запрошення на офіційний прийом до Генерального консульства України у Словаччині. І ми вирушили туди. Будівля Консульства - поєднання стародавнього і модерного стилів. Там нашу делегацію зустрічала пані генеральний консул Інна Огнівець з іншими працівниками. Нас знову вітали, дякували дітям, вручали подарунки. А поки діти ласували подарунками, дорослі обмінювались враженнями, візитками і знимкувалися на пам'ять. Адже ми усе ще перебували на автохтонній території українців-русинів Словаччини. І мені, супроводжуючій делегацію, раптом пригадалися слова з пісні, якутам почула вперше:
      "Русином народився, руський ти їш хліб, Русином маєш бути, любити свій нарід, Не тому, що він є славним, а тому, що він є твій".