Все далі і далі відходять від нас події 1941-1945 років. Ми, підлітки, знаємо про війну лише з розповідей дідусів та бабусь, яким уже далеко за 70 років. Я хочу розповісти про санінструктора Зінаїду Олександрівну Самсонову, жінку, яка визволяла нашу Черкаську область від фашистів у ті далекі і такі страшні роки.
     Зінаїда Олександрівна Самсонова. була єдиною жінкою серед 460 Героїв Радянського Союзу, які одержали це високе звання за визволення Черкащини.
     Свій подвиг Зінаїда Самсонова здійснила в районі села Сушки Канівського району нашої області. Це було 24 вересня 1943 року при форсуванні Дніпра. Дев'ятнадцятирічна дівчина виявила бажання добратися до правого берега Славути з першим взводом добровольців, щоб іти на штурм німецьких позицій. Несподівано в траншеї на неї напали кілька гітлерівців. Зіна зуміла вискочити з траншеї, застрелила двох і поранила третього фашиста. Сили були нерівні. Наших бійців було дуже мало, а фашистів багато. В обстановці, що склалася, рота почала відступати. Тоді Зіна піднялась на весь зріст і з автоматом в руках побігла вперед. За нею пішли солдати.
     Вона перев'язувала поранених, відбивала фашистські наступи. А коли закінчились патрони, санінструктор Самсонова користувалась гранатами, що залишались біля вбитих ворогів. Під шаленим вогнем противника дівчина винесла з поля бою тридцять тяжко поранених бійців і офіцерів.
     Зіна Самсонова дружила з російською поетесею Юлією Друніною, котра була направлена в 667-й полк санінструктором-початківцем. Пізніше Юлія Друніна писала: "... Вона завжди була попереду, а коли попереду дівчина, чи можна мужчині показати свій страх? І той, хто раптом завагається, хто не в силі був піднятись перед шквальним вогнем, бачив перед собою спокійні сірі очі і чув ледь хриплуватий голос дівчини: "А ну, орел, чого в землю вріс? Встигнеш іще в ній належатись!"
     В батальйоні 667-го полку було лише дві дівчини: Зіна Самсонова і Юлія Друніна. Вони дружили, спали під однією шинелькою, їли з одного миски. Але на жаль, дружба була дуже короткою.
     Без жодної подряпини виходила Зіна з боїв на Сталінградському і Воронезькому фронтах, і в дніпровському пеклі. А 27 січня 1944 року Зінаїда Самсонова загинула в бою за маленьке білоруське село Холм, загублене в болотистих заростях Полісся.
     Звання Героя Радянського Союзу їй було присвоєно 3 червня 1944 року. Та Зіна про це вже не могла знати. Поки нагородний лист "подорожував" по необхідних інстанціях, дівчина воювала, рятувала життя солдатів і офіцерів. Саме Зіні Самсоновій поетеса Юлія Друніна присвятила свої фронтові поезії.
     …Жінка і війна. На жаль, і сьогодні у багатьох куточках планети ллється кров і жінки поспішають допомогти пораненим, витягують їх з поля бою. А жінка має бути жінкою - берегинею роду. То ж пам'ятаймо тих, хто загинув і робімо все, щоб на нашій планеті було сонце, мир і блакитне небо.