Дитині якщо хоч додати кебети,
Мерщій поспішай на книжкову планету!
Минаючи школи, крамниці, аптеки,
Скоріше прямуй з ним до бібліотеки!
Поповнюй велику читацьку родину.
У Національну, дитячу, єдину
Мерщій поспішай, поспішай, не барися!
Знання – така річ, що завжди знадобиться!
Життя на книжковій планеті вирує:
Досліджує хтось, а хтось редагує,
Друкує хтось, хтось обробля каталог,
Хтось пише сценарій й готує діток,
А хтось реєструє, оформлює стенди,
Вивчає відомі книжковії бренди,
Ще хтось опрацьовує сотні статей,
А хтось обслуговує купу дітей,
Проводить екскурсії, в’яже і шиє,
А хтось ще за всім цим підлогу помиє...
Підтрима зв’язки хтось, хтось вибива гроші,
З подертих книжок хтось робить хороші.
Виводить хтось компи із їхніх заторів,
Хтось все контролює з своїх моніторів,
Хтось сверлить і стружить, хтось лампи міняє,
Хтось возить в авто, а хтось - охороняє.
Ще хтось підрахує, хтось видасть зарплату,
Хтось вішає куртки й пальтечка малятам,
Хтось оберігає усе від пожежі –
Можливості бібліотеки - безмежні!
Та як з організмом цим ради нам дати?
Героя нам треба, щоб всім керувати!
Не знаю, Герой вона, чи героїня...
Планети Книжкової це Берегиня!
Терпіння і мудрості їй не займати!
Ще інших навчить, треба як керувати!
Робота з дітьми – справа то благородна!
Книжковій планеті – ЛЮБОВ ВСЕНАРОДНА!
Бо скарб найдорожчий для нас, то є діти!
До нас вони йдуть, ну, як тут не радіти?
Куди ж оці діти отак поспішають?
У відділи ті, радо де зустрічають.
Підскакують книги, журнали, газетки...
Це відділ мистецтв знов поставив “Ранетки”.
Заглянемо, друзі, ми в відділ отой...
Робота, скажу вам, важка, ой-ой-ой!
Від шуму того заткну в вуха я вату.
Врубили “Рамштайн” у темній кімнаті!
То просять за столик подати меню...
Куди я потрапив, ніяк не збагну?!
О, як задовбала уся ця попса!
А тут знову діти...
“Нужна нам Алса!”
А ще ж “караоке” приходиться слухать...
Від співу того вже попухли всі вуха!
Сирена гуде, чи завівся реактор?
Ну, й голос в дитя....
Віддихає “Х- ФАКТОР” !!!
Дівчата зі “старшого” мізки ламають,
Де книжку знайти, що їм називають?
Де “Дикий Мирон” чи “Мадам з Броварів”?
Так що ж ти, насправді, мій хлопчик, хотів?
“Шахтар Руставелі”, “Сервант з Дон Хіп-хопа”...
Та це не робота, а байка - із Зопа!
Відділ молодший любов до книжок
Всім прививає іще з пелюшок.
Вони для дітей, наче мамки і няньки...
Чи впали в дитинство, чи то пада клямка?
З ранку до вечора – “усі” і “пусі”...
Читаймо, пограймось, зробім “потягусі”!
Найкращий релакс –у кімнаті казок,
Коли там збирається купа діток.
Хай дітки читають собі й зачитаються...
А вчительки тут хоч повідсипаються!
Масовий відділ – то глиба велика!
На захід до них не треба просити!
Збирають дітей вони повнії зали...
І люди ви темні, як там не бували!
Високе мистецтво несуть знову й знову
“Мандри” і “Мрія” й театр ляльковий!
Вражають талантами юні артисти –
Майбутні актори та пародисти!
А скільки в них вкладено труду і поту!
Ніхто ж не показує “чорну роботу”...
“Пробачте, спізнився!”, “слова я забувся..”,
“співать я не буду, мій песик загнувся!”
У роті із дикції цілая каша,
І незрозуміла їм “задумка ваша”!
Та все ж таки, ДІТИ – то щастя велике!
Тож заради щастя, нам треба терпіти!
МИ віримо щиро –
Щось буде з них путнє!
Крокуймо сміливо в своє ми майбутнє!
Бібліотекарі, наш Вам уклін!
Тримайтесь й надалі ви всі оцих стін!
Даруйте ви дітям завжди щирий усміх!
В усьому й завжди нехай буде вам успіх!
Хай ваші розумні працюють голівки!
Хай натовпи ходять від станції “Нивки”
Сюди, на ЧУДОВУ КНИЖКОВУ ПЛАНЕТУ!
Знімає TV хай, друкують в газетах...
Хай слава пошириться , наче луна!
Планета така в Україні – одна !