Хатні обереги: мисник
Завітавши до нашої світлиці у відділі мистецтв, на власні очі можна побачити справжні давні дерев'яні полиці для зберігання посуду. Це – мисник (поставець, судник, креденець). «В кінці зали здіймався креденець, важкий і величезний, як вівтар» (З. Тулуб). Із давніх часів у кожній хаті знаходився мисник. Його розміщували на стіні неподалік печі, на жіночій половині хати. Його робили «відкритим», а з часом полички стали закривати склом та робити нижню частину з дверцятами. Були також мисники, які розміщувались у кутку кімнати, так звані «кутові». В Україні у ХХ ст. подібні шафи були майже в кожній сім'ї, єдиною відмінністю була вартість виробу. Найбільш уживаним матеріалом для виготовлення була липа, а іноді горіх.
Основне призначення мисника – зберігати обрядовий і повсякденний посуд. Йому відводилася одна з найповажніших ролей. Без нього важко уявити будь-яку оселю, він сусідив із піччю ліворуч або праворуч від хатніх дверей. Кожна господиня утримувала його в чистоті й порядку. В народі кажуть: «Хата хоч і бідненька, але чиста й чепурненька». Чистота і порядок у господі символізує злагоду і благополуччя. Адже вважалося найбільшим нехлюйством, якщо в миснику був брудний посуд. У таких випадках казали: «На полиці чорти кубляться». Побутує чимало переказів, що нечиста сила найчастіше облюбовує місця, де залишають сміття, — тобто неподалік мисника. «За повір’ям із нечестивцями постійно веде бійки домовик, якщо вночі чути брязкіт мисок чи тарілок – «то хатній охоронець виганяє бісоголовів». Віруючі люди в таких випадках намагалися скропити мисник свяченою водою». (В. Скуратівський.) Традиційно полиці оздоблювали різноманітними квітами, візерунками, різьбленими деталями, на яких відтворювалися давні оберегові сюжети. Також на мисник ставили і смачні страви. Згадаймо відомі рядки української народної пісні: «На полиці варениці – я на них моргаю…». Прикрашений різьбленим орнаментом, судник випромінював красою розписаних мисок та глечиків і мав магічну силу хатнього оберега.
