Русалки
Русалка — один із найколоритніших образів українського фольклору. Деякі дослідники вважають, що русалка — язичницьке божество, яке сприяє плодючості, урожайності житньої ниви. На думку інших, русалки — це уособлення небезпечної водяної стихії. За поширеними уявленнями, русалками ставали молоді дівчата, які втопилися, та померлі до хрещення маленькі діти.
Русалка, за традиційними уявленнями українців, — це молода водяна красуня, котра живе на дні ріки в чудових кришталевих палатах. Уночі, коли сходить місяць, виходять русалки на берег озера чи річки, розплітають коси і танцюють. Своїм співом вони заманюють дівчат чи юнаків. Затягують у воду і залоскочують. Оберегом від русалки слугував хрест та полин. Побутували повір’я, що русалки можуть жити в полях та лісах, де люблять гойдатися на гілках дерев.
Народна міфологія розрізняє кілька категорій русалок. Окрему різновидність русалок становили мавки, лоскотниці, або потерчата, – міфічні істоти, що уособлюють душі дітей, котрі народилися мертвими або померли нехрещеними. За народними оповідями мавки мають вигляд гарних молодих дівчат, залишають сліди босих дитячих ніг, влаштовують ігрища. Щоб убезпечити себе від мавки, радилось також вивернути сорочку. Мавки мають округле обличчя, блискучі очі, довге зелене волосся. В Україні вірили, що в русалках-мавках живе душа померлих нехрещеними дітей. На Зелені святки потерчата літають у вигляді птаха і просять собі хрещення криками: «Христу, христу!». Вважалося, що в таких випадках треба кинути якусь хустину чи крижмо і назвати ім’я, промовивши: «Хрещу тебе в ім’я отця, і сина, і святого духа». Це мало символізувати обряд хрестин. Після цього душа немовляти стає ангелом і переноситься у рай.
До осібної категорії русалок українська фольклорна традиція також відносить мелюзин. Цей міфологічний персонаж уособлює різновид «морських людей». Побутувало уявлення, що мелюзини виникають із дівчат, які загинули перед вінчанням. Мелюзини мають вигляд напівлюдей, напівриб, покриті лускою і мають риб’ячий хвіст, живуть у морі. Вони мають надзвичайну красу і чарівний голос, складають пісні. Вважається, що від них навчилися своїх пісень і моряки. Проте це підступні істоти, які, приспавши пильність людей, завдають їм шкоди. Мелюзини споріднені з русалками і уособлювали небезпечну морську стихію.