«Піратські каверзи» — звітна вистава дитячої студії лялькового театру «Бібабо»
Ми — пірати-розбишаки,
Задаваки, забіяки.
Ми — гроза усіх морів,
Океанів, кораблів.
Нам нічого не слабо,
Бо ми — актори «Бібабо»!
29 травня 2023 року в юних акторів відбулася довгоочікувана прем’єра.
В основу вистави лягли окремі оповідання із книги Олени Комової «Піратські історії». Показово, що герої цих оповідань зовсім нестрашні. Типовий образ пірата — це морський розбійник, який грабує кораблі, має гаки замість рук, носить пов’язку на оці та обожнює ром і веселу стрілянину із пістоля. Але пірати Олени Комової зовсім не такі. Вони радо граються у олов’яних піратиків і саджають квіти. А дехто із піратів, хто не знає жалю, — до знетями боїться комашок та всіляких жучків. Вони стають чепурунами, коли знаходять люстерко і завзято плавають під вітрилами із червоних оксамитових шортів та хустини в горошину. Ці сильні й спраглі до пригод володарі морів часом бувають дуже кумедними.
Маленькі актори втілили на сцені 3 окремі оповідання із книги: «Чому пірати носять одну сережку», «Справжні скарби» та «А то ж була Америка!».
Історія «Чому пірати носять одну сережку» розкриває глядачам секрет формування піратської моди. Сьогодні нам відомо, що чоловіки-пірати носили сережки. Але навіщо? Одні припускають, що пірати носили прикраси із забобонних міркувань, вважаючи, що дорогоцінні метали мають магічну силу. Інші, що вартість золотих чи срібних сережок — плата за їхнє поховання, у випадку, якщо вони загинуть у морі і їхнє тіло винесе на берег. Але і досі залишається загадкою, чому пірати носили саме одну сережку?! Свою версію виникнення піратської моди актори втілили на сцені, у театралізованій формі розповівши глядачам про те, чому пірати почали носити у вухах одну сережку.
Нам відомо, що пірати — ДУЖЕ корисливі люди, які все своє життя мали одну мету: особисте збагачення. Атакуючи корабель, розбійники піднімали чорний прапор, побачивши який, мореплавці часто здавалися без бою. Награбовані скарби пірати збували у портах, де пили багато рому. А ті скарби, які не витратили на веселощі, закопували. Оповідання «Справжні скарби» розкриває історію таємничого піратського скарбу.
За сюжетом — пірати вирішують закопати награбовані скарби на безлюдному острові, але замість цього знаходять ще один скарб, значно коштовніший за їхній. Як вчинити зі скарбом? Яке життя краще: багатія та аристократа або вільного пірата? Усі ці питання постають перед сміливими корсарами.
Оповідання «Справжні скарби» юні актори перетворили на лялькову відеовиставу. У ній діти продемонстрували свою майстерність у роботі із театральною лялькою. Двоє із акторів уперше спробували себе у ролі лялькарів. Спеціально для цієї вистави було створено колоритних піратів. Цікаво, що ці ляльки мають специфічну будову, яка взагалі не призначена для дітей-акторів. Але попри складнощі, вони впоралися із завданням. Переглянути лялькову відеовиставу «Справжні скарби» ви можете за посиланням.
Піратське життя здається нам сповненим пригод, проте воно зовсім не було таким насправді, й на піратів майже цілодобово чатувала небезпека. Піратство вважалося найтяжчим злочином з усіх можливих. Наступна оповідка «А то ж була Америка!» показує глядачам усю небезпеку піратського життя. Але й екстремальні пригоди інколи приносять із собою великі відкриття. «А то ж була Америка!» — це історія відкриття континенту, переказана піратами.
