Голодомор. Про що розповідають пам’ятники
Годомор це наша пам’ять, спільний біль — немає в Україні жодної сім’ї, яку б не зачепила ця трагедія. Мільйони наших родичів, односельців, земляків — це не просто жертви режиму, це винищені носії родинних традицій, моральних підвалин, духовних цінностей.
День пам’яті жертв голодоморів — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Напередодні цього дня у відділі мистецтв відбулася година-пам’яті «Голодомор. Про що розповідають пам’ятники». Читачі однієї із київських шкіл дізналися про класичний приклад радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент над людьми, а саме — винищення української нації. Діти дізналися, що таке колективізація, розкуркулення, «закон про 5 колосків» та «чорні дошки».
Україні важливо відновити історичну справедливість і зберегти пам’ять про трагедію. Пам’ятники та меморіали — це пам’ять усього людства про світлі й темні сторінки історії. Відвідувачі подивилися презентацію про пам’ятники жертвам голодоморів, встановлені в Україні та закордоном, анімаційний фільм «Мене звати Євгенія Сакевич-Даллас» (картину надав Національний музей Голодомору-геноциду), присвячений історії громадської діячки, художниці, україномовної письменниці, яка більшу частину свого життя прожила у Європі та США, та виставку плакатів під назвою «ГOЛOДOМOР», у якій мисткиня Юлія Федорович розповідає історію голодомору.
