Сяйво таланту Василя Лопати
28 квітня виповнюється 80 років Василю Івановичу Лопаті – відомому українському художнику, письменнику, громадському діячу. Митець по праву здобув визнання за межами України, представляючи всьому світу, яка багата на справжні таланти наша щедра земля. Його великий творчий доробок (понад 700 робіт) розкриває життя українського народу в історичному аспекті. Митець працює в галузі графіки та живопису та є постійним учасником всеукраїнських і міжнародних виставок.
Василь Іванович народний художник України, член Національної спілки художників України (1971), Національної спілки письменників України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1993), Міжнародної премії з екслібрису (Англія, 1989), літературної премії Олеся Гончара (2007), літературно-мистецької премії імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва (2008) та має багато інших мистецьких відзнак.
Основні твори митця – ілюстрації до українських дум, творів української та світової літературної класики, позначені своєрідним, неповторним лірико-поетичним трактуванням образів давнини і сучасності, глибинним осмисленням історії українського народу. У творчому доробку В. Лопати більше 65 проілюстрованих книжкових видань – «Українські народні казки» (1982), «Слово о полку Ігоревім» (1986), «Про славне військо запорізьке низове» А. Кащенка (1989), «Кобзар» Т. Шевченка (1992), творів М. Гоголя – «Страшна помста» та «Тарас Бульба», Ліни Костенко «Маруся Чурай», Лесі Українки та інших. Книги, оформлені та проілюстровані Василем Лопатою, неодноразово відзначалися дипломами на республіканських та всесоюзних конкурсах. За цикл ілюстрацій до «Слова о полку Ігоревім» художник нагороджений Дипломом І ступеня Академії мистецтв СРСР (1986), а за серію гравюр до «Кобзаря» Т.Г. Шевченка удостоєний звання лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка (1993).
Особливо широку популярність митець здобув як автор художнього оформлення українських гривень: він виконав портрети видатних діячів нашої історії, пейзажі, орнаменти. Також оформив український загальнодержавний і дипломатичний паспорти в 1991-1993 роках.
Майстер виступив ще й у ролі письменника-мемуариста, видавши три книжки спогадів: автобіографічний нарис «Дорогу свою покажи мені, Господи» (1996), який згодом переріс у автобіографічну повість «Десь на дні мого серця» (2001), і книжку «Надії та розчарування, або Метаморфози гривні» (2000). Усі книги проілюстровані автором.
Також митець розкрився як живописець, створивши повні символіки і глибинного духовно-поетичного змісту малярські твори «Вічний поклик», «Благовіщення», «Воскресіння Христове», «Різдво Христове», цикли картин «Силуети» та низку портретів. Ці твори художник створив у Сан-Франциско (США), куди поїхав у зв’язку з погіршенням стану здоров’я і де ні на мить не забував про Україну.
Твори Василя Лопати зберігаються у Національному Художньому музеї в Києві, художніх музеях Чернігова, Полтави, Дніпропетровська, Сум, а також у Бібліотеці Конгресу США у Вашингтоні, в Українському Музеї в Нью-Йорку, у Музеї Стенфордської єпархії УГКЦ у США, Музеї при Українському Католицькому Університеті в Римі, у багатьох музеях інших країн, у приватних зібраннях Італії, Великобританії, Канади, Росії, Швейцарії, США. Василь Лопата являється почесним громадянином міст Вінніпега і Брандона (Канада).
Майстра називають одним із найяскравіших художників образотворчого мистецтва, а його творчий доробок є безцінним для України.