Віра Порєва

Зима прийшла

Вже зима прийшла Та не видно що прийшла .
На дворі все дощ Та вітер дме .
Так і сонечко пригріло .
Ой , бруньки зазеленіли !
Та недовго зеленіли .
Враз вночі мороз прийшов .
Все замерзло , інеєм взялось .
Що робити !?
Наступає катаклізм
Вранці йду до школи .
Жах яка картина !
Сніг припав на розпуклі , зелені бруньки .
Що за диво ця природа ?
Грудень – Березень .

Тимчишин Оксана - 9-Б кл., СШ № 66.

НАДІЯ

Безкінечний світ
Повен зла й розлуки,
Немовби зло кайданами
Зв'язало наші руки.
Повстанці в тюрмах -
Горе й плач,
А разом з ними
Злий палач.
Який безжалісно вбиває всіх
І править на землі один лиш гріх.
Минуле не минає,
А людство Бога все благає,
Щоб зло закінчило бенкетування
І разом з ним закінчились людські страждання.
Щоб повернулося добра правління
І дало нам надію на спасіння.

Жеребецька Марія – 9 кл., Сороки – Львівська школа.

СОВІСТЬ
Коли засумує листя,
І тихо заплачуть квіти.
Коли засумує серце,
В душі у своєї трембіти.
Тоді прокидається совість.
Мов відьма душевної рани,
Як тиха життєва повість,
У небі вечірньої гамми.
Коли розмалюю фарби,
Фарби життя не нового.
Коли скину маски,
Маски чогось старого.

Лістунова Олена – 9-Б кл., Українська гуманітарна гімназія.

МАМА
Серпанки днів коротшають з роками,
Пірнають в далечінь у буревій стихій.
І лиш зігріє теплий погляд мами.
Ти не дивись на календар і молодій.
Волошками розквітли на обличчі
Ласкаві очі, потопивши небо.
І пригубивши повінь ніжності, сп’янівши,
З гарячим серцем пригорнуся я до тебе.

Верхівська Ілона – 9-А кл, СШ № 36.

Безсонні ночі матері
Безсонні ночі матері,
Як світ розбитих мрій,
Як спека на екваторі
В самотності надій.
Ніхто цього не знає,
Лиш ненька кожну ніч
Безсоння знов чекає
Із смутком віч – на – віч.
Як вітер здогадається,
То листя рознесе,
В безпам’яті лякається:
«Чому так не везе?».
І небо лиш виблискує,
А місяць – другий брат,
І знов тобі роки скує,
Твій вічний зорепад.

Якуба Ольга – 10-В кл., СШ № 15.

***
Тобою бути важко,
Так важко, як і мною.
У дзеркалі моєму
Не маєш права жити,
Та нажаль від мого серця
Маєш ти ключі.
Незнаю, копія чи справжні.
І байдуже мені.
Неможу більше я тебе чекати,
Пора замок у дверях вже міняти.

Матолінець Наталя – 7-Б кл., СШ № 49.

“Точка у Всесвіті”
Я бачу океан
Небачених, нечутих,
Загублених, забутих
Думок.
Вони летять, біжать,
Несуться і пливуть,
Пливуть – линуть.
У космос.
Я чую океан
Нечутих, невідкритих,
Неясних і незнаних
Пісень.
Вони проймають тишу,
Вони летять у космос.
І я лечу за ними.
Все на Землі збирається
У одну точку у Всесвіті,
Де світло стає сяйвом…

Фінк Борис – СШ № 4, 9-В кл.

ЧОМУ?
Ти знаєш кого ти на світі шукаєш,
Кого ти чекаєш і що защіпаєш.
Чому ти не гаєш, чому відлітаєш,
Чому ти ніколи пісні не співаєш,
Чому ти завжди на комп’ютері граєш,
Чому ти мелодії дивні складаєш,
Чому ці пісні не співаєш із нами,
Чому ти сумний,“Я хочу до мами”.
Ти знаєш колись в тебе все проминеться,
Ти знаєш колись це піснями проллється
Піснями, словами, “Не хочу до мами”,
Та немає зі мною, нема поруч мами
Чи ти знаєш хто ти?…

Кавун Вероніка – ЛНУ ім. І.Франка, факультет журналістики.

***
Поперек горла [Води!!!]
В тріщинах Зараз [Геть!!!].
[Хто ти?] слухай сюди!
Знайомся Це - моя смерть .
Злизуй із пальців [біль].
Краще ніж [аж до дна!]
Жилами [як уміла],
Ребрами [як могла].
[Перешепчи] мене,
Перепиши [навскіс],
Видери з коре [нем],
[Виплюнь!] клубками [сліз?!].
[Смачно?] ми згіркли – винні,
Осад [незмінний] на дні
[Не здогадався ще?]
Хто я? Скажи [мені].